Цікаве

Віктимблеймінг: чому жертву питають «чого ти мовчала» і як розголос зупиняє насильство

Жінка сидить окремо за сімейним столом, рідні дивляться на неї

Віктимблеймінг — це звинувачення жертви в тому, що з нею сталося: «сама винна», «не треба було так вдягатися», «а чого ти раніше мовчала?». Відповідальність тихо переходить від того, хто вчинив насильство, на того, хто його пережив. Наслідок — людина замовкає, а кривдник продовжує. І навпаки: коли про насильство чи погрози дізнаються інші й стають на бік постраждалого, кривдник часто відступає — бо втрачає головне, на що спирався, мовчання.

Два роки Андрій принижував Олену, контролював гроші, а одного разу штовхнув так, що вона вдарилася об шафу. Коли Олена нарешті розповіла мамі, то почула: «А чого ти стільки мовчала? І взагалі, не треба було його провокувати». Наступні пів року Олена не казала нікому нічого. А коли все ж написала подрузі і сестрі Андрія — він уперше за довгий час притих: про нього дізналися ті, чия думка була для нього важлива. (Історія узагальнена, імена умовні.)

Я — Ірина Мороз, психолог і гіпнотерапевт (психотерапія у Вінниці та онлайн). Якщо вам зараз загрожують — спершу безпека: поліція 102, Національна гаряча лінія з протидії домашньому насильству 116 123 (з мобільного) або 0 800 500 335, для дітей і підлітків — 116 111.

Чим може допомогти психолог

Чим психолог не може допомогти

Детальніше — психолог з питань стосунків у Вінниці.

Обговорити мій запитЗалишити заявку

Що таке віктимблеймінг простими словами

Термін походить від англійського victim blaming — «звинувачення жертви». Це не обовʼязково злість. Частіше — спосіб оточення захиститися від страху: якщо жертва «сама винна», то зі мною, правильною, такого не станеться. Світ здається справедливішим і безпечнішим, але ціну за цю ілюзію платить той, кому вже боляче.

Віктимблеймінг буває відвертим («сама напросилася») і тихим — у питаннях, які звучать як турбота, але несуть докір.

Фрази, якими звинувачують жертву

В українській культурі багато з них звучать як народна мудрість:

Найболючіша — «чого ти раніше мовчала». Вона карає саме за те, що людині було найважче: зважитися заговорити. Почувши її раз, багато хто вирішує більше не говорити ніколи.

Що заважає людині захистити себе

Ззовні здається: загрожують — то звернися, розкажи, дай відсіч. Зсередини це виглядає інакше. Людину зупиняють не слабкість чи дурість, а цілком зрозумілі мотиви:

Якщо ви впізнали себе в кількох пунктах — це не вирок і не доказ, що ви «слабка». Це пояснення, чому так важко. І з кожним із цих пунктів можна працювати.

Дві жінки на лавці в парку, одна підтримує іншу

Розголос як захист: чому він працює

Насильство, шантаж і погрози живуть у тіні. Кривдник розраховує, що ви змовчите — від сорому, страху чи бажання «не робити скандалу». Коли про це дізнаються інші, змінюється розклад сил:

Розголос — це не обовʼязково пост у соцмережах. Це може бути розмова з родиною, повідомлення друзям, звернення до керівника, класного керівника, поліції, юриста. Тобто — вивести ситуацію з тіні туди, де є люди і правила.

Коли розголос небезпечний

Розголос — сильний інструмент, але не завжди перший крок:

Як не стати тим, хто звинувачує

Якщо вам розповіли про насильство:

Часті запитання

Віктимблеймінг — це завжди навмисно?

Ні. Частіше це звичка, культурні фрази і страх оточення. Але наслідок однаковий: людина замовкає. Тому важливо помічати такі фрази у себе.

Чому жертви мовчать роками?

Через страх, сором, залежність і досвід, що їм не повірили. Мовчання — не згода і не доказ, що «нічого не було».

Чи можна розповідати про насильство публічно?

Можна, але безпечніше — з доказами, фактами і після того, як ви в безпеці. Якщо є загроза — спершу поліція 102 і гаряча лінія 116 123.

А якщо я справді щось зробила не так?

Помилка — не дозвіл на насильство. Відповідальність за насильство завжди на тому, хто його вчинив.

Що робити, якщо погрожують, але ще нічого не сталося?

Фіксувати погрози, розповісти щонайменше одній людині, звернутися в поліцію. Погрози — це вже привід діяти, а не чекати.

Ірина Мороз — психолог, до якого ви записуєтеся

Ваш наступний крок

Поговорімо про те, що важливо вам.

Я — Ірина Мороз, психолог і гіпнотерапевт. Напишіть кілька слів про свій запит або просто «Хочу на консультацію». Я відповім особисто й запропоную час. Вінниця або онлайн.

Написати ІриніЗалишити заявкуЗателефонувати

Написати в TelegramViber