Буває життя змушує нас зробити в своєму житті “генеральне прибирання” – повністю переглянути свій внутрішній світ, правдиво проаналізувати поведінку, засумніватися в ефективності власного мислення. Розповім вам історію однієї моєї клієнтки. Анонімно, з її згоди:

“…Мілана, 25 років, виросла в алкогольній сім’ї, з вітчимом, рідний батько не навідувався, бо сидів в тюрмі. Мама вимагала з дочки бути перфекціоністкою, вчитися лише на відмінно, піклуватися про меншого брата, допомагати мамі з хатньою роботою у співвідношенні 75/25, де 75% роботи – це частка Мілани. При цьому дівчинці доводилося виконувати ще й роль “груші для биття” – об’єктом виплеску агресії мами і вітчима. Мілана винесла сумний для себе висновок: як не старайся, скільки не працюй, все одно цього буде замало, щоб тебе любили.

У Мілани була найкраща подруга Анастасія – з хорошої затишної сім’ї, яку можна віднести до середнього класу. В родині подруги Мілана бачила для себе приклад для наслідування, вона щоразу порівнювала свою сім’ю з Настиною та, звісно, по-доброму заздрила.

На виході обоє дівчат отримали вищі освіти, влаштувалися на чудові фірми, вийшли заміж, народили двох дітей, купили з чоловіками квартири та, як заведено, їздили щороку на море, мали хороший одяг та їжу. Анастасія обігнала Мілану лише на два роки по цих досягненнях, адже мала дуже велику підтримку своїх батьків – як фінансову, так і великою мірою моральну”.

З рештою Мілана опиняється в кабінеті психотерапевта з глибокою депресією та нав’язчивими страхами. З найкращою подругою рве зв’язок. Мілана знає, що багато-хто дивувався, як вона така молодчинка, так в неї все гарно складається в житті, “як книжка пише”. Як вона без підтримки, зовсім сама всього досягла і так достойно організувала своє життя? І чому ж тепер вона “біситься з жиру”, не цінує того, що має, починає “казитися і бігати по психологах”?

Що є справжнім в житті Мілани, а що лише ілюзією? Де вона розгубила себе справжню в погоні за досягненнями і чому “світ став немилим”?

 

Така психотерапевтична робота є дещо затяжною. Аналіз, переосмислення, зміна глибоких переконань, мислення та патернів поведінки – це важка робота як клієнта, так і психотерапевта. Це – ще раз пережити ввесь свій біль, але вже не втікаючи від самої себе, а наводячи порядок в своїй душі.

А я, як інструмент в ваших руках, буду вашою підтримкою та опорою. Я не злякаюся ваших демонів, бо вже давно п’ю чай зі своїми.

Я пропонуватиму вам гіпноз, щоб рухатися скоріше. Гіпноз допоможе нам швидше обходити психологічні механізми захисту психіки і доходити до джерел базових установок. Ми можемо працювати без гіпнозу, класикою. Я індивідуально під вас підбиратиму інструменти.

В мене ДУЖЕ хороша інтуїція, я настільки добре відчуваю людей, що з часом прийняла рішення реалізувати себе в професії психолога, щоб моя гіперемпатія нарешті приносила користь мені, а не лише переповнювала чужими емоціями, які я колись навіть не вміла добре відрізняти від своїх.

Крім звичайних неврозів (комплексів) я також працюю з базовими розладами особистості. Вмію їх побачити, знаю, як з ними працювати. Сюди входить: виявлення та аналіз первинних драйвів, аналіз динаміки драйву і їх «вирівнювання»; роль дитячого досвіду, аналіз спогадів. Розуміюся в динаміці процесу індивідуації у психопатів і акцентуантів. Працюю в терапії з переконаннями і поведінковими патернами, корекцією переконань, соціальним навчанням.

Користуюся системним підходом: генограма, наративна психотерапія, психодрама і міфодрама.